Зміст
Символ віри, або молитва «Вірую», — коротке викладення основ християнської віри, яке віруючі промовляють уголос на богослужінні та вдома. Це не прохання, а сповідання: людина називає те, у що вірить. Нижче — текст «Символу віри» українською, відмінності між поширеними редакціями, пояснення кожної частини простими словами, поради, як читати цю молитву, і відповіді на часті запитання.
Що таке «Символ віри» і звідки він походить
Повна назва молитви — Нікео-Царгородський (або Нікео-Константинопольський) Символ віри. Його основа була сформульована на Першому Вселенському соборі в Нікеї у 325 році, а остаточного вигляду текст набув на Другому Вселенському соборі в Константинополі (Царгороді) у 381 році. Слово «символ» тут означає «знак», «ознаку впізнавання»: за цим текстом християни різних місць могли переконатися, що вони визнають одну й ту саму віру.
Для більшості християнських традицій це текст, що поєднує людей різних церков і народів. Саме тому його називають однією з найстаріших спільних молитов, які дійшли до нас майже без змін.
Коли читають «Символ віри»
Поширені такі випадки:
- На літургії. Символ віри співають або читають усією громадою перед євхаристійною частиною богослужіння.
- У ранковому молитовному правилі. У православних молитовниках «Вірую» входить до ранкових молитов, після «Отче наш» та інших початкових молитов.
- При хрещенні. Людина (а для немовляти — його хрещені) сповідує віру, промовляючи «Символ віри».
- Вдома, коли хочеться зібратися з думками. Багато людей читають його в тиху хвилину як нагадування про те, на чому тримається їхня віра.
Жодних обмежень на «правильний» час доби чи кількість повторів немає. Це молитва, яку читають усвідомлено, а не як заклинання.
Текст молитви «Символ віри» українською
Нижче подано поширену редакцію, яку використовують у молитовниках Православної церкви України.
Вірую в Єдиного Бога Отця, Вседержителя, Творця неба і землі, всього видимого і невидимого.
І в Єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого, Єдинородного, що від Отця народився перше всіх віків. Світло від Світла, Бога Істинного від Бога Істинного, рожденного, несотворенного, єдиносущного з Отцем, що через Нього все сталося.
Він для нас, людей, і ради нашого спасіння зійшов з небес, і воплотився від Духа Святого і Марії Діви, і став чоловіком.
І розп’ятий був за нас при Понтії Пилаті, і страждав, і був похований.
І воскрес на третій день, як було написано.
І вознісся на небо, і сидить праворуч Отця.
І знову прийде у славі судити живих і мертвих, і Царству Його не буде кінця.
І в Духа Святого, Господа Животворчого, що від Отця походить, що Йому з Отцем і Сином однакове поклоніння і однакова слава, що говорив через пророків.
В Єдину, Святу, Соборну і Апостольську Церкву.
Визнаю одне хрещення на відпущення гріхів.
Чекаю воскресіння мертвих.
І життя будучого віку. Амінь.
Редакції та відмінності в тексті
Українською існує кілька перекладів «Символу віри». Основний зміст у всіх однаковий, відрізняються лише окремі слова. Звіряючи кілька молитовників, можна помітити такі розбіжності:
- Редакція Православної церкви України (текст вище): «що від Отця походить», «однакове поклоніння і однакова слава», «Визнаю одне хрещення», «Чекаю воскресіння мертвих».
- Редакція Української православної церкви має трохи інші звороти: «Який від Отця ісходить», «Якому з Отцем і Сином спільне поклоніння і спільна слава», «Сповідую єдине хрещення», «Очікую воскресіння мертвих», «життя майбутнього віку». У ній також частіше зустрічаються «Який», «Якого» замість «що», а ім’я Христа пишеться «Іісус».
- Дрібні відмінності трапляються й усередині однієї традиції: «Єдиного» чи «єдиного», «через Якого все постало» чи «що через Нього все сталося», «став чоловіком» чи «став людиною».
- Слова про Духа Святого. У деяких церковних традиціях у цьому місці є ще й слова «і Сина». Це окреме богословське питання, яке в цій статті не розглядається.
Якщо ви ходите до певного храму, читайте ту редакцію, за якою моляться там. Якщо молитеся вдома, найкраще користуватися молитовником своєї церкви й не переписувати слова «з голови».
Про що «Символ віри»: короткий зміст
Текст складається з дванадцяти частин, які традиційно називають членами. Їх зручно розділити на три групи.
Про Бога Отця
Перший член говорить про одного Бога — Отця, Вседержителя, Творця всього видимого й невидимого. Тобто того, що ми бачимо навколо, і того, що не підвладне нашому зору. Це спокійне початкове твердження: світ не випадковий, у його основі — Творець.
Про Ісуса Христа
Найбільша частина тексту присвячена Христу. Тут сказано, що Він — Син Божий, народжений від Отця «перше всіх віків» (тобто до початку часу), «Світло від Світла», єдиносущний з Отцем. Далі йде розповідь про Його життя за Євангеліями: втілення від Духа Святого й Діви Марії, розп’яття за Понтія Пилата, смерть і поховання, воскресіння на третій день, вознесіння та очікуване друге пришестя. Слова «як було написано» нагадують, що ці події християни співвідносять із Писанням.
Про Духа Святого, Церкву і життя майбутнього віку
Третя група — віра в Духа Святого, «що говорив через пророків», і в Церкву, яку названо чотирма ознаками: єдина, свята, соборна й апостольська. Слово «соборна» означає не лише «збірна», а й «вселенська», «така, що охоплює всіх». Потім ідуть визнання єдиного хрещення та надія на воскресіння мертвих і життя майбутнього віку. Завершується текст словом «Амінь» — «істинно, так буде».
Як читати «Символ віри»
Ця молитва не має складних правил. Кілька практичних порад:
- Не поспішайте. Текст короткий, але щільний: майже кожне слово має глибоке значення. Спробуйте читати так, ніби вперше.
- Читайте стоячи, якщо це можливо. У храмі Символ віри традиційно промовляють стоячи. Вдома — як зручно.
- Зупиняйтеся на окремих фразах. Іноді корисно протягом тижня повільно прочитувати по одному члену й думати над ним.
- Говоріть від першої особи. Слово «Вірую» — це особисте сповідання. Людина говорить його від себе.
- Не вимагайте від молитви «ефекту». Це не засіб отримати щось конкретне. Це спосіб спокійно нагадати собі про основне.
Типові помилки
- Читати «на автоматі», не вдумуючись у слова.
- Змінювати слова «для краси» або змішувати різні редакції в одному читанні.
- Сприймати молитву як магічну формулу, яку «треба» прочитати певну кількість разів.
- Згадувати про неї лише тоді, коли щось трапилося, і забувати в звичайні дні.
Чи вчити «Символ віри» з дітьми
Дітям повний текст може бути складним: у ньому багато слів, які в побуті не вживаються («єдиносущний», «Вседержитель», «несотворенного»). Тому доцільно діяти поступово:
- Спочатку навчіть дитину першого речення: «Вірую в Єдиного Бога Отця, Вседержителя, Творця неба і землі».
- Пояснюйте своїми словами, що означають окремі слова. Наприклад, «Творець» — той, хто створив усе довкола.
- Додавайте по одному реченню, коли дитина вже впевнено повторює попереднє.
- Читайте разом у храмі та вдома: діти запам’ятовують на слух, коли чують молитву регулярно.
- Не змушуйте. Якщо дитина втомилася, краще зупинитися й повернутися до цього пізніше.
Часті запитання про «Символ віри»
Чим «Символ віри» відрізняється від «Отче наш»?
«Отче наш» — це молитва-прохання, яку, за Євангелієм, дав учням Христос. «Символ віри» — сповідання, тобто стислий виклад основ віри. Обидві молитви читають на богослужінні та в домашньому правилі, але призначення в них різне.
Чи можна читати «Символ віри» вдома, а не в храмі?
Так. Це не лише богослужбовий текст: його включають у ранкове правило в молитовниках, і багато людей читають його вдома. Головне — робити це зі вдумливою увагою, а не формально.
Яку редакцію обрати?
Ту, яку використовує ваша церква чи ваш молитовник. Різні переклади передають один і той самий зміст, а відмінності стосуються окремих слів. Не варто поєднувати кілька редакцій в одному читанні.
Чи обов’язково розуміти кожне слово, щоб читати молитву?
Ні, але розуміння допомагає. Якщо якесь слово незрозуміле, можна запитати священника або звернутися до богословських довідників і розібрати його окремо. З часом текст відкривається глибше.
Скільки разів треба читати «Символ віри»?
Обов’язкової кількості немає. У молитовному правилі його зазвичай читають один раз, а на літургії — разом із громадою. Увага важливіша за кількість повторів.
«Символ віри» — не формула для особливих випадків, а спокійне нагадування про те, що людина вважає для себе головним. Читайте його без поспіху, своєю мовою, з увагою до кожного слова, а якщо виникають питання щодо змісту, запитайте священника своєї церкви.
